Бандурист



Категории Маркiян Шашкевич ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал [Уривок з пiснетвора „Перекинчик бiсурманський] ПIСЕНЬКА 1 Бувало, весною, як лiс розiв'ється I чистими птичок гукне голосами, Дуброва, як дiвка, в цвiтя прибереться, Пчiлка задзвонить лугами, полями, Стадами весело заграє долина, А в рiцi рибонька аж носить водою, З пiсеньков iз поля вертає дiвчина, Плугатар за плугом з довгою думою; Бувало, весною, як голуб сивенький, Iз оком ясненьким, як око святого, Пiд полов бандурка, в устах пiсень много, Щороку приходить Соловiй старенький. А всi го за батька рiдненького мали: Старiï i дiти, молодцi й дiвчата, Як батька з дороги, всi єго вiтали, У селi му кожда своя була хата. Бо й годен був того! Бувало, з'явиться, Мов сонце на небi, заспiва, заграє, То всякий веселий, о журбi й не сниться, Бо ж то й нема пiснi, як сей заспiває. Заведе довгими думку голосами, З-пiд могил, казав би-сь, холодочком вiє, Стиха поговорить з батьками-князями, Старi молоднiють, бо й сам молоднiє. Або ж i дiвчатам коли заспiває, Тьохкають серденька, бо вiн вiдгадає, Що iз миленькими говорять дiвчата. Дiвча спаленiє, спустить оченята, Зиркне по миленькiм, очами питає: Де вiн придивився?.. Як вiн добре знає!.. За тоє всякому припав до серденька, Як до голубонька голубка сивенька, За тоє го всюди звали Соловiєм. Пiснi ж бо то, пiснi! Таких ми не вмiєм!.. ПIСЕНЬКА 2 Як гомiн по лiсi, звiстка несесь мила: Iде Соловiй наш! Новi несе пiснi, Пiснi нечуванi i думки незвiснi! Радiсть у серденьку всякому зацвiла. I вийшли назустрiч, i ждали на мостi. Пiдходить, склонились, згомонiли: Гостi! До села проводять; всякого вiтає, О щастю, здоров'ю, родинi питає. * * * Чого ж то у лузi головку склонила, Вiдав, тучу чує березочка бiла? Чого ж то пiвець наш, чого вiн сумує?.. Видко, що з тяжкою журбою несеться, Бо око стемнiло, тяжко серце б'ється, А на личку смуток — чи нещастя чує? Йде селом, бувало, весело i смiло, З хаткою, з деревцем кождим розмовляє, Вдарить у бандурку, здрiбненька заграє Козачка чи шумку, аж згадати мило!.. А нинi, як не той: клонить волос сивий На грудь пiснословну, журиться, сумує, Мовчки поступає, пiсеньку не дзвонить, З дiтьми ся не бавить — чи лихо вiщує? Чи жаль тисне серце за другом миленьким, Може, за сестрою, за братом рiдненьким? Чи, може, iдучи з далекой дороги, Ходом утомився i примучив ноги? Не змучив вiн ноги, ходом не втомився, Вчуєте, пташечки, чого зажурився. ПIСЕНЬКА 3 Присiв на царинцi; молодь обступила, Як цвiточку пчоли, а старшина сiла. I вийняв бандурку, i обтер полою, I став ï строïти, i повiв рукою По струнах злегенька; струни згаморили. Пiвець розумiє, бо з ним говорили; Вже лiт сорок i два ïх бесiду знає. I вдарив сильнiйше i скорше тручає. I стали гримiти та бескидським громом, I стали шумiти та степовим шумом; То знов заскипiли, як води старого Отця Славутицi, бо о нiм думає Пiвець i мислiю честь єму спiває. То знов злебедiли, як би галич много, Стадами злетiвши, чисте поле вкрили. То знова злегенька, стиха гомонiли, Мов згадка лiт давнiх i минувшой долi, Щораз то тихше i тихше бринiли, Розлетiлись за пiвця думкою по полi, А накiнець зглохли — зовсiм занiмiли. [1840 — 1842]
Бандурист